Що стосується ортопедичних операцій у 2023 році, є певні труднощі.Однією з проблем є те, що багато ортопедичних процедур є інвазивними і потребують тривалого часу відновлення.Це може бути незручним для пацієнтів і затримувати одужання.Крім того, можуть виникнути такі ускладнення, як інфекція або кровотеча.
Проте протягом наступних 20 років очікується, що ортопедична хірургія отримає переваги від нових технологій.Одним із напрямків, який продовжить розвиватися, є роботизована хірургія.Роботи можуть виконувати більш точні рухи та допомагати хірургам у складних процедурах.Це може привести до кращих результатів і скорочення часу відновлення.
Очікується подальший прогрес у регенеративній медицині.Нові технології, такі як терапія стовбуровими клітинами та тканинна інженерія, можуть запропонувати можливість відновлення або заміни пошкодженої тканини.Це може зменшити потребу в імплантатах і покращити одужання пацієнтів.
Крім того, очікується прогрес у технології обробки зображень.3D-зображення та віртуальна реальність можуть допомогти хірургам поставити точніші діагнози та краще спланувати процедуру.
Фактично, ортопедична хірургія в усьому світі протягом багатьох років долала різні труднощі.Вищезазначені передові технології зробили значний внесок у вдосконалення ортопедичної хірургії.Деякі приклади в дії:
1. Малоінвазивна хірургія: за допомогою ендоскопів і крихітних інструментів можна виконувати операції з меншими розрізами.Це призводить до зменшення післяопераційного болю, швидшого відновлення та меншої кількості ускладнень.
2. Хірургія, керована роботами: роботизовані системи дозволяють проводити більш точні та менш інвазивні процедури.Наприклад, їх можна використовувати для заміни колінного або тазостегнового суглоба для підвищення точності та підгонки.
3. Навігаційні системи. Комп’ютерні навігаційні системи допомагають хірургам робити точні розрізи та встановлення імплантатів.Наприклад, їх можна використовувати в хірургії хребта для підвищення безпеки та точності.
Ці технології допомагають покращити результати ортопедичних операцій, скоротити час одужання та покращити стан пацієнтів, Якість життя.Загалом, протягом наступних 20 років ортопедична хірургія виграє від нових технологій, які дозволять проводити більш точні операції, швидше одужати та покращити результати.
У цій статті вибрано одну з поширених хвороб, щоб показати вплив технологічних ітерацій протягом багатьох років.
Міжвертельні переломи стегнової кістки є поширеними травмами, які трапляються у людей похилого віку та пов’язані зі значною захворюваністю та смертю.Методи лікування розвивалися протягом багатьох років, завдяки прогресу в хірургічних техніках і конструкціях імплантатів, що призвело до покращення результатів.У цій статті ми розглянемо різні методи лікування міжвертлюгових переломів стегнової кістки, проаналізуємо технологічний прогрес за роками та обговоримо новітні методи лікування.
Сто років тому лікування міжвертлюгових переломів суттєво відрізнялося від сучасних методів.У той час хірургічні методи не були такими передовими, і існували обмежені варіанти пристроїв внутрішньої фіксації.
Нехірургічні методи: нехірургічні варіанти лікування часто використовувалися для міжвертлюгових переломів.Вони включали постільний режим, тракцію та іммобілізацію за допомогою гіпсових пов’язок або шин.Мета полягала в тому, щоб дозволити перелому зажити природним шляхом, з мінімальними рухами та навантаженням на уражену кінцівку.Однак ці методи часто призводили до тривалої іммобілізації та підвищеного ризику ускладнень, таких як виснаження м’язів, скутість суглобів і пролежні.
Хірургічні методи: Оперативне втручання при міжвертлюжних переломах жere менш поширений і зазвичай призначений для випадків із серйозним зміщенням або відкритими переломами.Хірургічні методи, які використовувалися тоді, були обмеженими і часто передбачали відкриту репозицію та внутрішню фіксацію за допомогою дротів, гвинтів або пластин.Проте наявні матеріали та інструменти не були такими надійними та ефективними, як сучасні імплантати, що призвело до вищих показників відмови, інфекції та незрощення.
Загалом лікування міжвертлюгових переломів сто років тому було менш ефективним і пов’язаним з вищими ризиками та ускладненнями порівняно з сучасними методами.Удосконалення хірургічних методів, пристроїв внутрішньої фіксації та протоколів реабілітації за останні роки значно покращили результати для пацієнтів із міжвертлюжними переломами.
Інтрамедулярний цвях передбачає введення металевого стрижня в медулярний канал стегнової кістки для стабілізації перелому.Цей метод набув популярності в останні роки завдяки своїй малоінвазивній природі та меншій частоті ускладнень порівняно з ORIF.Інтрамедулярний цвях пов’язаний із коротшим перебуванням у лікарні, швидшим часом відновлення та меншим рівнем незрощення та відмови імплантату.
Переваги інтрамедулярної стрижневої імплантації при міжвертлюжних переломах стегнової кістки:
Стабільність: інтрамедулярні цвяхи забезпечують відмінну стабільність зламаної кістки, дозволяючи ранню мобілізацію та витримку ваги.Це може призвести до швидшого одужання та скорочення терміну перебування в лікарні.
Збереження кровопостачання: порівняно з іншими хірургічними методами, інтрамедулярні цвяхи зберігають кровопостачання зламаної кістки, зменшуючи ризик аваскулярного некрозу та незрощення.
Мінімальне пошкодження м’яких тканин: операція передбачає невеликий розріз, що призводить до мінімального пошкодження м’яких тканин.Це може зменшити післяопераційний біль і прискорити загоєння.
Низький ризик інфікування: закрита техніка, яка використовується при інтрамедулярній імплантації цвяха, знижує ризик інфікування порівняно з відкритими операціями.
Краще вирівнювання та вправлення: інтрамедулярні гвоздики дозволяють краще контролювати та вирівнювати зламану кістку, що призводить до покращення функціональних результатів.
Геміартропластика передбачає заміну голівки стегнової кістки протезним імплантатом.Цей метод, як правило, призначений для пацієнтів похилого віку з важким остеопорозом або тих, хто вже має артрит кульшового суглоба.Геміартропластика пов’язана з вищим ризиком ускладнень, включаючи вивих, інфекцію та неспроможність імплантату.
THA передбачає заміну всього кульшового суглоба протезним імплантатом.Цей метод, як правило, призначений для молодших пацієнтів із хорошою кістковою тканиною та відсутністю артриту кульшового суглоба.THA асоціюється з довшим часом відновлення та вищим ризиком ускладнень порівняно з іншими методами лікування.
Тотальну операцію з ендопротезування кульшового суглоба зазвичай рекомендують пацієнтам із важким артритом кульшового суглоба, переломами стегна, які не підлягають лікуванню геміартропластикою, або іншими захворюваннями, що спричиняють значний біль і інвалідність.
Геміартропластика має перевагу в тому, що вона є менш інвазивною процедурою, ніж операція з повної заміни кульшового суглоба, що означає, що вона зазвичай передбачає коротше перебування в лікарні та швидший час відновлення.Однак він може бути не настільки ефективним у лікуванні певних типів захворювань кульшового суглоба, і існує ризик того, що частина кульшового суглоба, що залишилася, з часом може погіршитися.
З іншого боку, повна заміна кульшового суглоба є більш комплексною процедурою, яка може забезпечити тривале полегшення болю в кульшовому суглобі та покращити загальну функцію кульшового суглоба.Однак це більш інвазивна процедура, яка може вимагати більш тривалого перебування в лікарні та більш тривалого часу відновлення.Також існує ризик ускладнень, таких як інфекція, утворення тромбів і вивих тазостегнового суглоба.
Підсумовуючи, можна сказати, що лікування міжвертлюгових переломів стегнової кістки значно вдосконалилося протягом багатьох років, завдяки прогресу в хірургічних техніках і конструкціях імплантатів, що призвело до покращення результатів.Новітні методи лікування, такі як інтрамедулярне кріплення, пропонують мінімально інвазивні варіанти з меншим рівнем ускладнень.Вибір методу лікування повинен бути індивідуальним, виходячи з віку пацієнта, супутніх захворювань та особливостей перелому.
Час публікації: 13 жовтня 2023 р